Верховний Суд України ухвалив рішення, що будинок не можна подарувати без земельної ділянки, на якій він розташований. Відповідні положення містяться у постанові ВГС ВС від 26 грудня 2019 року за справою № 364/515/19, як повідомляє Ліга.
У постанові суду зазначено, що в Україні діє загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. Правовий режим земельної ділянки залежить від права власності на будівлю чи споруду і передбачає окремий механізм правового регулювання майнових відносин, що виникають при укладенні угод щодо нерухомості, а також правового регулювання відносин при переході прав на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована укладенням договору дарування житлового будинку, за яким позивач отримав у власність будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0945 гектара. Сторони домовилися про передачу земельної ділянки після виготовлення технічної документації.
Однак, дарувальник відмовляється виконувати дії для переоформлення земельної ділянки, тому позивач звернувся до суду з проханням визнати за ним право власності на ділянку та стягнути судові витрати. Рішенням місцевого суду позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з набуттям права власності на будинок, позивач набув право і на земельну ділянку. Позивач вичерпав всі засоби для оформлення права власності на ділянку в досудовому порядку, а відповідач ухиляється від вирішення питання, тому порушене право підлягає захисту.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з рішеннями попередніх інстанцій.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 377 ЦК, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності та користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір і кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору.
Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які знаходяться у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки знаходиться у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду і передбачає механізм окремого правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні угод щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині 4 статті 120 ЗК, особа, яка набула право власності на будівлі або споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власникові, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
У постанові суду зазначено, що в Україні діє загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. Правовий режим земельної ділянки залежить від права власності на будівлю чи споруду і передбачає окремий механізм правового регулювання майнових відносин, що виникають при укладенні угод щодо нерухомості, а також правового регулювання відносин при переході прав на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована укладенням договору дарування житлового будинку, за яким позивач отримав у власність будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0945 гектара. Сторони домовилися про передачу земельної ділянки після виготовлення технічної документації.
Однак, дарувальник відмовляється виконувати дії для переоформлення земельної ділянки, тому позивач звернувся до суду з проханням визнати за ним право власності на ділянку та стягнути судові витрати. Рішенням місцевого суду позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з набуттям права власності на будинок, позивач набув право і на земельну ділянку. Позивач вичерпав всі засоби для оформлення права власності на ділянку в досудовому порядку, а відповідач ухиляється від вирішення питання, тому порушене право підлягає захисту.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з рішеннями попередніх інстанцій.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 377 ЦК, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності та користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір і кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору.
Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які знаходяться у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки знаходиться у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду і передбачає механізм окремого правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні угод щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині 4 статті 120 ЗК, особа, яка набула право власності на будівлі або споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власникові, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Продаж будинків, Кривий Ріг