Українське законодавство зобов’язує нотаріусів та інших посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, виконувати прохання громадян, якщо для цього немає визначених законом перепон. Водночас стаття 49 Закону України «Про нотаріат» містить вичерпний перелік випадків, коли відмова є обов’язковою.
Коли нотаріус зобов’язаний відмовити
Нотаріальна дія не здійснюється, якщо:
• проведення дії суперечить нормам чинного законодавства;
• заявник не подав усіх необхідних документів чи відомостей;
• за законом ця дія належить до компетенції іншого нотаріуса або посадової особи;
• у нотаріуса виникли обґрунтовані сумніви, що фізична особа усвідомлює зміст і наслідки свого волевиявлення або перебуває під примусом;
• за вчиненням дії звернулася особа, визнана у встановленому порядку недієздатною, або її представник не має достатніх повноважень;
• правочин від імені юридичної особи не відповідає цілям, визначеним у її установчих документах, або виходить за межі її діяльності;
• заявник не сплатив нотаріального тарифу;
• не сплачені передбачені законом обов’язкові платежі (держмито, пенсійний збір тощо);
• особа, яка збирається відчужити своє майно, значиться у Єдиному реєстрі боржників.
Важливі винятки
• Якщо до Єдиного реєстру боржників внесено державне чи комунальне підприємство, це НЕ є підставою для відмови в посвідченні договорів купівлі-продажу, що укладаються під час приватизації єдиного майнового комплексу такого підприємства.
• Те саме стосується угод, укладених у межах процедури припинення державного підприємства відповідно до Закону «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України».
Інші причини відмови
Законом можуть бути передбачені й інші спеціальні підстави, коли нотаріус повинен відмовити у вчиненні дії.
Вимоги до поданих документів
Нотаріус не прийме документи, якщо вони:
• не відповідають вимогам статті 47 Закону «Про нотаріат»;
• містять образливі вислови або дискредитуючі відомості;
• мають підчистки, дописки, закреслення чи інші незастережні виправлення;
• пошкоджені настільки, що текст неможливо прочитати;
• складені олівцем.
Як оформлюється відмова
На прохання заявника нотаріус зобов’язаний викласти причини відмови письмово із роз’ясненням порядку оскарження. Не пізніше трьох робочих днів після ухвалення рішення складається постанова про відмову.
Постанова обов’язково містить:
1. дату ухвалення;
2. прізвище та ініціали нотаріуса, назву й адресу держнотконтори або нотаріального округу (для приватного нотаріуса – адресу робочого місця);
3. дані фізичної чи юридичної особи, яка звернулася;
4. стислий опис прохання;
5. мотиви відмови з посиланням на конкретні норми законодавства;
6. порядок та строки оскарження з відсиланням до відповідних норм цивільного процесу.
Як оскаржити відмову
Згідно зі статтею 50 Закону «Про нотаріат» відмова у вчиненні нотаріальної дії оскаржується до суду. Звернутися може будь-яка особа, чиї права та інтереси порушено таким рішенням нотаріуса.
Таким чином, нотаріус не може відмовити клієнту довільно: кожна відмова повинна мати чітку правову підставу, бути належно оформлена й підлягає судовому контролю.
