При розгляді однієї зі справ Верховний суд визначив нюанси належності майна подружжя до спільної сумісної власності. Така належність обумовлена не лише придбанням майна під час шлюбу, а й спільною участю у придбанні.
Проживання чоловіка та жінки разом без шлюбу впливає на встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності. А для визначення осіб як фактично перебуваючих у шлюбних відносинах з метою вирішення майнового спору суд повинен встановити, чи проживали сім’єю не зареєстровані у шлюбі чоловік та жінка у період, коли було куплено спірне майно.
Згідно з п.3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу особистою приватною власністю дружини/чоловіка є майно, придбане нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Майном спільної сумісної власності подружжя є те, що придбано під час шлюбу спільною участю подружжя (коштами або працею). Тому, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не лише факт купівлі майна під час шлюбу, а й чи були джерелом його придбання спільні сумісні кошти (спільна праця).
Отже, статус спільної сумісної власності визначається наступними критеріями:
час придбання майна;
кошти, за які майно було куплено.
При купівлі майна у період шлюбу за особисті кошти одного з подружжя воно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності.
